Студія зовнішньої реклами 15.com.ua

Оскільки ми маємо справу із зовнішньою рекламою, то в силу Закону України «Про рекламу» (далі - «Закон про рекламу») її розміщення повинно здійснюватися виключно на підставі дозволів, що надаються

виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, в порядку, встановленому цими органами на підставі Типових Правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
Відповідно до Закону про рекламу, під зовнішньою рекламою розуміють рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Видане відповідно до законодавства дозвіл на розміщення зовнішньої реклами є підставою для початку робіт з встановлення рекламного засобу. Під рекламним засобом ми, в силу закону, розуміємо засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Спеціальне законодавство у сфері реклами закріплює ряд вимог до розміщення рекламних засобів, за порушення яких настає відповідальність, передбачена законом. Перелік таких вимог закріплений в Законі про рекламу (п.2 ст.16), Типових Правилах розміщення реклами (пункт 34), а також у місцевих порядках розміщення зовнішньої реклами. Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Києві (вимоги до розміщення рекламних засобів викладені в розділі 14) затверджено розпорядженням КМДА від 23.07.2007 № 1100 з подальшими змінами і доповненнями. З аналізу законодавчо встановлених вимог легко можна зробити висновок про те, що масове поширення зовнішньої реклами у вигляді листівок, плакатів, табличок, розклеєних при цьому на стовпах або будівельних огородженнях, є не чим іншим, як порушенням порядку розповсюдження реклами, за що настає відповідальність, передбачена Законом про рекламу. Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 26 травня 2004 р. № 693 з подальшими змінами і доповненнями.

Суб'єкти порушення порядку розповсюдження реклами
Зокрема, за порушення порядку розповсюдження реклами відповідальність настає в:
1) рекламодавців (осіб, які є замовниками реклами для її виробництва та / або розповсюдження), за умови, що така реклама розповсюджується ними самостійно;
2) розповсюджувачів реклами (осіб, які здійснюють розповсюдження реклами).

Контролюючі органи

Контроль над дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:
1) Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
2) Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.
3) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізації усіх форм власності.
4) Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів.
5) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або Держспоживстандарту та його територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу передається Держспоживстандарту або його територіальним органам за місцем вчинення порушення.

Як залучають до відповідальності?
Процедура розгляду справи про порушення законодавства у сфері реклами наступна.
Держспоживстандарт або його територіальні органи розглядають протокол у місячний термін. У разі виявлення ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи, яка розглядається в місячний термін з дня прийняття рішення про початок її розгляду. У цей термін не зараховується час, необхідний на отримання доказів і проведення експертизи.

Термін розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживстандарту, його заступниками, начальниками територіальних органів Комітету, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

При розгляді справи посадові особи Держспоживстандарту та його територіальні органи:
• перевіряють серед іншого порядок розповсюдження реклами;
• истребуют документи, усні чи письмові пояснення, відео-і звукозапис, а також іншу інформацію, яка стосується порушень законодавства про рекламу;
• готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживстандарту, його заступників, начальників територіальних органів цього Комітету, їх заступників.

Слід зауважити, що Держспоживстандарт і його територіальні органи повідомляють рекламодавців, розповсюджувачів реклами, про розгляд справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніше ніж за один день.

З метою з'ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Головою Держспоживстандарту, начальниками територіальних органів Комітету, їх заступниками може бути призначена експертиза.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якого порушено справу. У разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо, незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи, не надійшло обгрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи зупиняється, якщо в діях рекламодавця, розповсюджувача реклами не виявлено ознак порушення законодавства про рекламу або не доведено факт вчинення порушення.

За результатами розгляду справи приймається рішення, яке оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживстандарті або його територіальному органі, другий - у 10-денний строк направляється особі, щодо якої було прийнято рішення, або видається його представнику під розписку.
Рішення у справі може бути оскаржена у встановленому порядку.

Міра відповідальності
Розмір штрафу за порушення порядку розповсюдження реклами однаковий як для рекламодавців (якщо вони самостійно розміщують рекламу), так і для розповсюджувачів реклами і дорівнює п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

При цьому за повторне порушення протягом року розмір штрафу буде збільшено вдвічі.
Слід зауважити, що з метою визначення розміру штрафу законодавчо встановлено, що вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Законом України «Про систему оподаткування». Якщо ж встановити вартість розповсюдженої реклами не є можливим, розмір штрафу становитиме до 300 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Таким чином, вище ми розглянули законодавчі аспекти відповідальності за порушення розміщення зовнішньої реклами.

Як бачимо, важелі впливу існують, проте, через масовості розповсюдження реклами у вигляді табличок на вуличному обладнанні, шляхопроводах, будівельних огородженнях і т.п., їх або не застосовують, або їх застосування не приносить бажаних результатів.

Ще однією проблемою порушення порядку розповсюдження реклами є відсутність у контролюючих органів інформації щодо суб'єктів відповідальності. Зокрема, рекламний засіб, що відповідає вимогам законодавства про рекламу, в обов'язковому порядку містить інформацію щодо його власника, номера, дати дії дозволу на встановлення рекламної конструкції, що спрощує визначення суб'єкта відповідальності. Розглянута нами реклама містить виключно короткий текст рекламного характеру і засіб зв'язку рекламодавця без будь-яких ідентифікацій рекламораспространітеля. У такому випадку контролюючому органу необхідно здійснити ряд заходів, спрямованих на з'ясування суб'єкта відповідальності. В іншому випадку залучений до відповідальності рекламодавець, який зможе довести свою непричетність до розповсюдження реклами спосіб, що порушує чинний порядок розміщення реклами, без утруднень оскаржить у судовому порядку відповідне рішення Держспоживстандарту.